Кантерберійські розповіді / Кентерберійські оповідання

Весняного дня в 1370-х група строкатих паломників вирушає з Південного Лондона до Кентербері — вклонитися мощам святого Томаса Бекета. Серед них купці й студенти, черниці й розпусники, лихварі й пекарі, бідні й багаті. Щоб скоротати довгу дорогу, вони домовляються розповідати одне одному історії — найсмішні, похабні, страшні й непристойні.П’єр Паоло Пазоліні перетворює класичні «Кентерберійські оповідання» Джеффрі Чосера на буйний, тілесний, абсолютно безсоромний середньовічний карнавал: тут зраджують старих чоловіків із молодими дружинами, студенти мстяться мірошникам у ліжку, дияволи забирають лихварів просто з ярмарку, а в пеклі грішників карають вогняними пердєжами з гігантської сатанинської сраки. Кохаються всюди й усі — у стогах сіна, у монастирях, у хліві, просто неба. Сміються грубо й голосно, смердить потом, вином і гноєм, але над усім цим сяє сонце, цвітуть квіти й лунає музика Енніо Морріконе.